̳ : 㳿 䳿 .


̳   :  㳿 䳿       .
26.09.2008

26 вересня 2008 р. Національним інститутом проблем міжнародної безпеки при РНБО України за підтримки Регіонального представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі було організовано міжнародну конференцію “Чорноморський простір: від стратегії взаємодії до формування регіональної системи співробітництва та безпеки”. У заході взяли участь посадові особи органів державної влади, представники вітчизняних та зарубіжних науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів та неурядових організацій та дипломатичних представництв.

У заході взяли участь посадові особи органів державної влади, представники вітчизняних та зарубіжних науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів та неурядових організацій та дипломатичних представництв. Під час відкриття конференції виступили Анатолій Гуцал, перший заступник директора НІПМБ та Стефан Хробот, керівник Регіонального представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі, які зазначили важливість та продуктивність співпраці НІПМБ та Фонду Фрідріха Еберта з питань проведення заходів, присвячених питанням розбудови демократичних інституцій, євроінтеграції, стабільності, міжнародної безпеки в цілому та регіональної зокрема в контексті Чорноморського регіону.

У вітальному слові Й. В. пан Посол Німеччини в Україні Ганс-Юрген Гаймзьот заявив про надзвичайну важливість Чорноморського регіону для Європейського Союзу. “Поглиблення співробітництва у регіоні належить до числа пріоритетів Європейської політики сусідства. Серед іншого, вкрай важливим завданням у регіоні є розбудова інфраструктурних мереж, визначення нових перспективних напрямів співпраці та забезпечення стабільності і безпеки на Східному фланзі ЄС. Такий підхід дозволить у довгостроковій перспективі розгорнути у Чорноморському регіоні програми, які ЄС зараз впроваджує на західних Балканах”. Пан Посол також торкнувся теми російсько-грузинського конфлікту і зауважив, що драматичність ситуації на Кавказі не має затьмарювати необхідність співпраці ЄС із Російською Федерацією і не може бути підставою для ізоляції Росії.

Тимчасовий повірений у справах Представництва Європейської Комісії в Україні пан Дірк Шюбел також згадав у своєму виступі російсько-грузинський конфлікт і підкреслив, що події в Грузії продемонстрували як швидко заморожені конфлікти можуть перетворюватися на “розморожені”. В цьому контексті Дірк Шюбел звернув увагу присутніх до конфлікту у Придністров’ї, зазначивши, що найбільш важливим залишається збереження формату “5+2” і, поруч з тим, продовження функціонування EUBAM на українсько-молдовському кордоні. Дірк Шюбел також підкреслив ефективність реагування Європейського Союзу на події в Грузії. Адже попри всю інерційність бюрократичного апарату ЄС спільні позиції Євросоюзу були виголошені вже 1 вересня 2008 р.

У рамках першої сесії “Пошук об’єднавчих факторів серед різноманітних інтересів у Чорноморському регіоні”, модератором якої був директор Центру стратегічних досліджень при Президенті Республіки Азербайджан, обговорювалися особливості динаміки змін у політиці міжнародних організацій щодо Чорноморського регіону, проблемні питання реалізації зовнішньополітичних регіональних стратегій країн Чорноморського простору, перспективи реалізації “Чорноморської синергії” ЄС, можливості повномасштабного здійснення стратегії НАТО щодо країн та організацій Чорноморського регіону. Базовими доповідачами сесії були завідувач відділу НІПМБ Борис Парахонський та державний експерт НІПМБ Тетяна Стародуб. У своїй доповіді “ Спільні інтереси у просторі Чорноморського регіону” Борис Парахонський наголосив на тому, що транзитний та енергоресурсний потенціал регіону може стати як причиною конфронтації так і об’єднуючим чинником. Особливість регіону полягає у міжцивілізаційному, міжкультурному та міжетнічному взаємопроникненні, що призводить до можливості конфлікту, проте, спільне прагнення приєднатися до загальних систем безпеки може відіграти об’єднуючу роль. Іншим важливим питанням залишається включення регіону в систему європейських інтересів та макроцивілізаційну світову систему. В доповіді Стародуб Т. С. було розглянуто перспективи налагодження співробітництва ОДЕР-ГУАМ з ОЧЕС, ЦЄІ, ЄС та НАТО у контексті формування регіональної системи співробітництва та безпеки, зокрема, визначено чинники, які сприяють налагодженню взаємодії між ОДЕР-ГУАМ та іншими організаціями, означено перспективні напрями взаємодії між ОДЕР-ГУАМ та ОЧЕС передусім у сфері безпеки, між ОДЕР-ГУАМ та ЄС у сфері реалізації енергетичних та транспортних проектів, окреслено головні елементи політики ЄС в Чорноморському регіону, продемонстровано динаміку змінення стратегії Євросоюзу щодо країн та організацій зазначеного простору, розкрито зміст Чорноморської програми Інструменту Європейської політики сусідства (2007-2013), основна мета якої – формування єдиного економічного та соціального простору Чорноморського регіону, своєчасне реагування на виклики та загрози в регіоні, забезпечення безпеки кордонів та налагодження контактів між мешканцями прикордонних регіонів, визначено ймовірні сфери співробітництва в рамках політичного діалогу ОДЕР-ГУАМ з ЄС, який відбувається паралельно з посиленням взаємодії ЄС з ОЧЕС, показано основний зміст стратегії НАТО щодо Чорноморського регіону визначено ключові положення нової політики НАТО щодо розширеного Чорноморського регіону, що ґрунтується на реалізації геополітичних інтересів Альянсу. В доповіді робиться висновок, який полягає в тому, що існує нагальна потреба у конкретизації можливих напрямів взаємодії, механізмів їх реалізації та закріплення цих питань у відповідних міжнародних документах, що можуть бути укладені між ОДЕР-ГУАМ з одного боку та ОЧЕС, ЦЄІ, ЄС і НАТО з іншого; з цією метою доцільно розробити рамкові угоди про співробітництво між ОДЕР-ГУАМ та іншими організаціями з питань політики, безпеки, економіки та енергетики.

Експерт Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету Ірина Максименко зазначила про відсутність стратегії взаємодії ОДЕР-ГУАМ та ОЧЕС та підкреслила появу у Чорноморському просторі тенденції до дезінтеграційних процесів, посилення російського впливу в регіоні та відсутність стабільної позиції Туреччини. Подальший розвиток регіону, з позиції Ірини Максименко, залежить від того, чиї позиції виявляться сильнішими (ЄС і НАТО чи РФ).

Виступ Ірини Сапицької, викладача кафедри міжнародних відносин Київського гуманітарного інституту, був присвячений аналізу зовнішньополітичних стратегій країн Чорноморського регіону. Ситуація в регіоні ускладнюється перетином в ньому інтересів багатьох політичних гравців. Зокрема, Туреччина виступає в ролі регіонального лідера, який діє в межах власних національних інтересів. РФ проводить агресивну політику у просторі, про що свідчить її позиція стосовно регіональних ініціатив України та Грузії. Румунія є членом ЄС і НАТО і є провідником інтересів цих організацій у регіоні. Чорноморський простір сьогодні є одним із найдинамічніших за своїм інтеграційним розвитком та має великі перспективи у галузі співпраці. Для України регіон має виключне значення для реалізації її зовнішньої регіональної політики.

На думку Ярослава Матійчика, державного експерта НІПМБ, російсько-грузинський конфлікт виявив всю слабкість системи миру і стабільності в регіоні і став викликом для ЄС і НАТО. Існує проблема розпорошеності можливостей та зусиль, оскільки фактично всі ініціативи виявилися неефективними.

Під час дискусії увага була зосереджена на визначенні загроз безпеці країн Чорноморського регіону, зокрема, на поточному стані вирішенні двосторонніх протиріч, які існують між державами зазначеного регіону (Україна – Румунія, Росія – Грузія).

Друга сесія “Співробітництво в енергетичних та транспортно-комунікаційних проектах у Чорноморському регіоні”, модератором якої був перший заступник директора НІПМБ Анатолій Гуцал, була присвячена питанням співробітництва у сфері розвитку відновлювальних джерел енергії, регіональним проблемам екологічної безпеки, аналізу перспектив розвитку транспортної інфраструктури Причорномор’я та формування Чорноморської регіональної транспортної системи. Окрему увагу було приділено визначенню можливостей розвитку енерготранзитного потенціалу регіону.

Заслуговує на увагу доповідь наукового співробітника Центру міжнародних досліджень (Франція) Марка-Антуана Ель-Маззеги, який зосередився на енерготранзитному потенціалі регіону. На його думку, РФ намагається взяти під контроль енерготранзитні можливості регіону, однак це їй подекуди не вдається. Проект “Південний потік” є суцільним “блефом”: його реалізація є надто високовартісною навіть для того, щоб окупитися у середньостроковій перспективі. Окремо Марка-Антуана Ель-Маззега згадав про проект “Північний потік” і зазначив, що, на його думку, започаткування цього проекту було зумовлене бажанням німецьких та італійських агентів позбутися України, яку вони вважають ненадійним транзитером. Експерт також висловив жаль з приводу безперспективного проекту “Набукко”.

Не повною мірою погодився із тезами французького експерта директор енергетичних програм Центру “НОМОС” Михайло Гончар, який у своєму виступі відзначив, що проект “Набукко” не лише має шанси на втілення, але й становить інтерес для України, зокрема, за умови поєднання його з проектом “Білий потік”. Щодо подій у Грузії, які Михайло Гончар також не оминув увагою, то їх він розглядає як меседж РФ Казахстану та Туркменістану, спрямований на “заохочення” цих держав до тіснішої співпраці у енергетичній сфері. Ситуація на Кавказі, на думку експерта, – це спроба перекроїти карту кавказько-каспійського паливно-енергетичного простору. А енергетична стратегія РФ полягає у прагненні стати енергодиспетчером.

У своєму виступі третій секретар Посольства РФ в Україні Дмитро Семенов зупинився на проблематиці російської енергетичної політики та останніх діях РФ на Південному Кавказі. На його думку, прагнення російських газових та нафтових компаній до розширення своєї діяльності за кордоном природно для комерційних організацій та носить об’єктивний характер. Представник Посольства підкреслив, що співробітництво РФ та країн Центральної Азії є вигідним для України, оскільки дозволяє їй заробляти на використанні своєї газотранспортної системи. Будівництво додаткових газопроводів для постачання природного газу з РФ у країни Євросоюзу (проекти Північноєвропейського газопроводу та “Південний потік”) покликано диверсифікувати маршрути транзиту енергоресурсів та тим самим зміцнити ринкові принципи у цій сфері, так само, як країни-імпортери газу прагнуть диверсифікувати його поставки. РФ вважає свою енергополітику цілком правомірною, яка відповідає інтересам не лише РФ, але й для інших держав в економічному плані. РФ пропонує свою територію для енерготранзитів, як безпечну зону. Українська сторона позиціонується із боку РФ як нестабільна в енерготранзитному плані. Коментуючи останні дії РФ на Кавказі, представник Посольства відзначив, що РФ зробила все, що могла зробити, - вона відповіла на акт агресії по відношенню до своїх миротворців та попередила масову загибель цивільного населення у Південній Осетії, а позиція офіційного Києва при цьому була однобічною. Підсумовуючи, російський дипломат зазначив, що керівництво РФ з урахуванням подій на Кавказі та Балканах вважає за необхідне світовій спільноті домовитись про єдині правила, яким чином діяти у випадках, коли вступають в протиріччя принцип територіальної цілісності держав та право націй на самовизначення.

На думку Ігоря Корнілова, завідувача відділу НІПМБ, співпраця в ОДЕР-ГУАМ в економічній сфері – негативний та безперспективний досвід для України, через політичну складову. Натомість прийнято інший формат – формат розширеного партнерства. Нова стратегія енергетичної безпеки є актуальною для України, оскільки вона зацікавлена в ролі основного енерготранзитера.

Заступник директора Інституту відновлювальної енергетики НАН України Степан Кудря у своєму виступі зазначив, що запасів нафти, газу, урану лишилося на 50 років. Тому виникає потреба шукати альтернативні шляхи енергії (наприклад, сонячна). Україна має працювати у цій сфері за двома напрямами: впровадження нових технологій для максимальної економії; паралельно розробляти і поступово переходити на альтернативні джерела електроенергії. Україна має позитивний досвід використання гідроенергії.

На думку Світлани Голікової, директора ТрансЕнергоКонсалтинг, Україна потребує зміни закону про електроенергетику, адаптації його до сучасних реалій.

Ігор Матвіїв, начальник управління “Укрзалізниці”, у своєму виступі підкреслив, що останні політичні події здійснюють значний вплив на вантажоперевезення. За останній час кількість вантажоперевезень в Чорноморський регіон значно знизилася. Сьогодні здійснюється проект РФ – України – Молдови стосовно будівництва залізничної дороги, до якої молдовська сторона добудовує дочірню лінію, що знижує пропускну здатність України.

Проблемі пропускної спроможності також були присвячені виступи Григорія Легенького, директора департаменту Мінтрансзв’язку України, Лілії Петренко, заступника директора “Укравтотранс”, Петра Біленчука, професора Київського національного університету внутрішніх справ, Миколи Биканова, головного спеціаліста Кабінету Міністрів України.

На думку Валерія Бондаренка, експерта незалежного аналітичного центру “Стратегія”, Білорусь, ситуація у Чорноморсько-Каспійському регіоні вимагає вирішення таких проблем, як дефіцит сировини та велика кількість нафтопроводів, частина із яких простоює. В боротьбі за каспійську нафту виділяються РФ, ЄС, Китай.

Третя сесія “Економічна співпраця країн Чорноморського регіону. Транскордонна взаємодія”, модератором якої був державний експерт НІПМБ Валерій Кузьменко, була присвячена питанням торгівельно-економічного співробітництва між країнами Чорноморського регіону, визначенню ролі регіональних організацій у налагодженні економічного співробітництва, аналізу економічного виміру співпраці з ЄС та НАТО, проблемам нелегальної міграції в регіоні, виробленню шляхів оптимізації вирішення візових питань, формулюванню ролі єврорегіонів у розвитку прикордонного співробітництва.

У своїй доповіді Дан Барліба, Надзвичайний та Повноважний Посол Румунії в Грузії, зазначив, що Чорноморський регіон представляє зону особливих інтересів для ЄС, де Румунія себе позиціонує, як провайдер європейських програм, інтересів. Особливу важливість для Румунії має саме енерготранзитна можливість регіону.

Аналізуючи проблемні питання економічної взаємодії в регіоні, Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій зазначив, що двосторонні зв’язки України здійснюються із позитивним ембарго. Транспортні потоки розвиваються, проте, є конкуренція із “Балтійськими воротами”, “Румунськими воротами” та чорноморськими портами. Проблема захищеності ринків та лобіювання власних інтересів в економічних питаннях визначають взаємовідносини у регіоні. Чорноморський регіон – осередок контрабандних шляхів, що має негативний вплив на економіку.

На думку Віктора Андрійчука, завідувача кафедри української академії зовнішньої торгівлі, саме грузинсько-російський конфлікт показав можливі загрози для України у сфері національної безпеки та економіки. Невизначеність євроатлантичного напряму Туреччини посилює її діалог із РФ, що вилилося в підтримку РФ у зазначеному конфлікті. Створення “Платформи безпеки у Чорноморському регіоні” мало можливе без підтримки РФ.

Помічник Голови Державного агентства України з інвестицій та інновацій Морозов Олександр вважає, що прийняття нових проектів має стати логічним продовженням даної конференції і пропонує сценарний підхід до прогнозування подальших подій у регіоні.

У своєму виступі Олена Малиновська, завідувач відділу НІПМБ, підкреслила, що для всіх країн регіону протягом останніх років були типові міграційні процеси, нерідко пов’язані із етнічним питанням. Гостро стоїть питання чеченських біженців. Проблемою є нелегальна трудова міграція із країн регіону. Кожній країні варто приділити увагу міграційній політиці.

З позиції Наталії Стрельчук, доцента Чернівецького національного університету, Україні не варто підтримувати Сербію, більш ніж вона сама себе підтримує. Всі території, які межують із Чорноморським регіоном, є дуже соціально бідними. Існує проблема відсутності стійких контактів по економічному співробітництву серед держав регіону. Косово та Придністров’я не можуть залишатися “чорними дирами”.

Провідний науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Рустем Жангожа відзначив, що всі успішні операції РФ на Кавказі в тактичному плані програють в стратегічному. Помилкою Грузії було проголошення лозунгу: “Грузія для грузинів”.

Валентина Ткаченко, заступник начальника відділу Державного агентства України з інвестицій та інновацій, присвятила свій виступ проблема розвитку Єврорегіону “Нижній Дунай”, який займає вигідне транзитно-паливне місце.

Сергій Гакман, заступник директора – начальник відділу Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій (м. Чернівці), підкреслив, що у Західній Європі єврорегіони займаються лише економічними питаннями, а у Східній Європі єврорегіони зайняті широким діапазоном проблем від культурно-соціальних до цивілізаційно-інтеграційних. Більшість єврорегіонів є ще й етнорегіонами.

Четверта сесія “Безпека Чорноморського регіону: виклики, загрози та рішення”, модератором якої був Дан Барліба, Надзвичайний та Повноважний Посол Румунії в Грузії, була присвячена питанням врегулювання конфліктів, протидії асиметричним загрозам у Чорноморському регіоні, взаємодії регіональних об’єднань з міжнародними організаціями у сфері безпеки, аналізу протиріч у відносинах між державами.

На думку Григорія Перепелиці, директора Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній Академії України МЗС України, змінився баланс сил, який призвів до нестабільності у Чорноморському регіоні. В подальшому така тенденція призведе до посилення конфронтації.

У своїй доповіді Михайло Іонеску, співголова робочої групи з питань регіональної стабільності в Чорноморському регіоні Консорціуму оборонних академій та науково-дослідницьких центрів з проблем безпеки в рамках програми “Партнерство заради миру” (Румунія), підкреслив, що багато протиріч регіону мають історичну основу. Традиційно територія Чорноморського регіону була зоною впливу Росії. Не викликає сумнівів, що поява нових державних утворень матиме негативний вплив на стабільність та безпеку в регіоні. Чорноморський простір відіграє значну роль в системі локальної безпеки.

Виступ Елмана Насірова, директора Центру стратегічних досліджень при Президенті Республіки Азербайджан, був присвячений міжнародному тероризму та аналізу стратегії Азербайджану щодо боротьби з такою загрозою безпеці як тероризм.

Ганна Шелест, старший науковий співробітник Одеського регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень, у своєму виступі “Участь України у врегулюванні конфліктів у просторі ОДЕР-ГУАМ як чинник забезпечення національної безпеки України” зазначила, що Чорноморський регіон після розпаду СРСР успадкував кілька конфліктів на території своїх членів. Жоден із них – у Карабаху, Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї до цього часу не був вирішений. Нестабільність, що виникла внаслідок цих конфліктів, дає підґрунтя для розвитку кримінальної діяльності, тероризму та нелегальної міграції. Політична стабільність у регіоні не може бути гарантована, поки ці конфлікти залишаються невирішеними. Крім того, вони негативно впливають на соціально-економічний розвиток і торгівельні зв’язки між державами регіону. Ці проблеми є викликами не лише для країн, на чиїх територіях існує конфлікт, а й для загальноєвропейської безпеки та безпеки сусідніх держав, зокрема, України. Позиція України щодо вирішення чорноморських конфліктів від початку була чітко сформульована та незмінна. Вона неодноразово була підтверджена у рамках ОДЕР-ГУАМ та інших міжнародних організацій, зокрема, під час обговорення проблеми “заморожених конфліктів” в ООН у 2007 році. Зовнішня політика України щодо врегулювання конфліктів на території інших держав формується таким чином, щоб захистити свої національні інтереси, а також забезпечити мир, як в окремих країнах світу, так і в системі міжнародних відносин. Етнополітична нестабільність, зокрема поблизу українських кордонів, зумовлює досить активну зовнішню політику України у сфері безпеки, важливою складовою якої є участь у врегулюванні конфліктів. Основні загрози національній безпеці України через невирішеність конфліктів на території країн-членів ГУАМ: транскордонна організована злочинність; збільшення потоків біженців з конфліктогенних регіонів; втручання Російської Федерації у внутрішні справи держав ГУАМ та підтримка сепаратистських настроїв на території “автономних” утворювань; можливе перенесення сценарію конфліктів у країнах – членах ГУАМ на територію України; неможливість створення єдиного транспортного кола навколо Чорного моря та гарантування безпечних поставок енергоресурсів з Каспію, підвищення рівня терористичної загрози. Досить позитивний досвід України щодо розробки Плану врегулювання Придністровського конфлікту та оцінки цих пропозицій світовим співтовариством повинен був дати поштовх щодо розробки пропозицій щодо врегулювання інших конфліктів на території країн-членів ГУАМ. Однак це не було зроблено і на сьогодні Україна фактично втратила шанс щодо висування самостійного мирного плану. Під час грузино-російської кризи серпня – вересня 2008 року керівництво Російської Федерації неодноразово наголошувало на причетності української сторони та повній підтримці однієї з сторін у конфлікті (Грузії), що на їх погляд робить неможливим її нейтральний статус посередника. Однак, в України ще залишаються шанси, щодо залучення до “європейських” мирних ініціатив у якості рівноправного партнеру. Тим не менш слід брати до уваги, що Україна отримає дивиденти та підвищить рівень своєї національної безпеки, забезпечить реалізацію своїх національних інтересів лише у разі реалізації на постійній основі цих планів, а не зміни свого курсу у залежності від настроїв Москви або зміни курсу Брюсселю. Ганна Шелест наголошує на тому, що події серпня – вересня 2008 року у Грузії підвищили рівень загроз для України через невизначений статус та невирішеність ситуації у конфліктних регіонах держав-членів ГУАМ. Вперше ці конфлікти стали нести не лише потенційну загрозу національній безпеці та суверенітету нашої держави. Якщо до 2008 року ми фактично говорили лише щодо загрози економічній, енергетичній безпеці, то сьогодні різноманітність думок різних політичних сил в середині країни щодо подій на Кавказі, активізація діяльності РФ щодо співробітництва з сепаратистськими регіонами та неготовність України до послідовної політики у цій сфері ведуть до підвищення рівня прямої загрози національній безпеці та суверенітету держави.

Основні ідеї, висловлені піж час виступів Олександра Гончаренка, президента Центру міжнародної безпеки та стратегічних студій та Сергія Кулика, директора Центру “НОМОС”, викликали жваву дискусію під час четвертої сесії, в якій взяли участь значна частина учасників заходу, зокрема, Надзвичайний та Повноважний Посол Румунії в Україні Траян Лауренціу-Христя та Олександр Маначинський, директор програми воєнно-стратегічних досліджень Українського центру євроатлантичної інтеграції.

За підсумками круглого столу планується видання збірки матеріалів.




:
27.06.2008 .

""

prioritetu

-------------------------------

" "

panorama