"Щодо перспективних напрямів співробітництва України з країнами ЄС у реалізації потенціалу транспортної системи України". Аналітична записка



Анотація

 

В аналітичній записці описано перспективи співробітництва України з країнами ЄС у частині розвитку транс’європейських транспортних мереж, мультимодальних транспортних коридорів, системи міжнародних транспортних коридорів; розкрито аспекти фінансової і технічної допомоги ЄС Україні для підтримки реалізації засад розвитку національної транспортної галузі. Обґрунтовано напрями співробітництва України з країнами ЄС, які сприятимуть реалізації потенціалу транспортної системи України.

 

ЩОДО ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ ЄС У РЕАЛІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Підготовка і реалізація поглибленої та всеохоплюючої Угоди про асоціацію з ЄС передбачає протягом 10-15 років перехідного періоду здійснити укладання та реалізацію двосторонніх угод між Україною та країнами Європейського Союзу про співробітництво, в тому числі у сфері транспорту, які мають готуватися із врахуванням умов постійної трансформації європейської транспортної політики під впливом викликів сучасного світу та інтенсивного розвитку світової торгівлі. Зокрема, до пріоритетних напрямів співробітництва України та ЄС у галузі транспорту належать:

  • розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграція до загальноєвропейської транспортної системи;
  • підвищення рівня безпеки на транспорті та адаптація відповідного національного законодавства із залученням проекту ЄК TWINNING;
  • модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;
  • створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.

 

Товаропотоки ЄС все більше спрямовуються за межі європейських країн у напрямі країн, що стрімко розвиваються. Активний розвиток економік Китаю, Індії, Південної Кореї, РФ відкриває нові можливості для країн ЄС в активізації товарообороту з цими країнами. У 2010 р. у структурі експорту товарів з країн ЄС сумарна частка Китаю, РФ, Південної Кореї, Японії, Індії становила 22,7 %, у структурі товарного імпорту до ЄС на ці країни припадало 38,4 % (рис. 1 і 2). Характер зовнішньої торгівлі визначає зростання обсягів перевезень вантажів, які здійснюються, у т. ч., і територією України.

 

trans_potЗбільшити

 

Рис. 1. Структура експорту товарів з країн ЄС у 2010 р., за найбільшими торговельними партнерами, % *

* складено за даними Євростату

 

trans_potЗбільшити

 

Рис. 2. Структура імпорту товарів у країни ЄС у 2010 р., за найбільшими торговельними партнерами, %*

* складено за даними Євростату

 

Україна також нарощує обсяги зовнішньої торгівлі товарами з країнами ЄС: у товарообороті України у січні-червні 2011 р. на частку експорту до країни ЄС припадало 29,2 %, тоді як у січні-червні 2010 р. – 28,1 %.

 

Зростання обсягів торгівлі ЄС з Китаєм, Росією та Індією обумовило ініціювання Китаєм будівництва високошвидкісної залізничної магістралі з Європи до Китаю[1]. Очікується, що перша транснаціональна магістраль пройде маршрутом Лондон–Париж–Берлін–Варшава–Київ–Санкт‑Петербург–Москва–Єкатеринбург–Астана–Іркутськ–Улан-Батор–Пекін (рис. 3). Також планується побудувати гілки з півдня Китаю до Сінгапуру, Таїланду і Малайзії, а з півночі – через Казахстан і Узбекистан до Індії. Зведення залізничної магістралі дозволить пасажирам доїхати з Лондона у Пекін за 2 доби, швидкість потягу становитиме близько 320 кілометрів за годину.

 

trans_potЗбільшити

 

Рис. 3. Маршрут високошвидкісної залізничної магістралі з Європи до Китаю

 

За оцінками експертів, якщо ці проекти вдасться здійснити, Китай стане світовим лідером у галузі швидкісних залізничних перевезень, а протяжність високошвидкісних залізничних магістралей в країні перевищить 50 % від загального обсягу подібних магістралей в усьому світі. Поки ж у Китаї закінчується будівництво внутрішньої залізниці: у найближчі п’ять років понад 30 тис. км колій з’єднають усі великі міста країни.

 

Від України це вимагає пошуку нових підходів до розвитку транспортної системи, нових технологій і раціональних шляхів освоєння перевезень вантажів і пасажирів, налагодження різних форм співробітництва у форматі, насамперед, Україна – ЄС. Вже нині здійснюється робота за участю Укрзалізниці, ВАТ «Російські залізничні шляхи» і ЗАТ МАВ Карго (угорський вантажоперевізник) з питань організації контейнерних поїздів у сполученні Китай-Європа через прикордонний перехід Забайкальськ, а також пропуску поїзда з Китаю до Чехії транзитом через Казахстан, Росію, Україну.

 

Існують можливості співробітництва України з країнами ЄС у розвитку транс’європейських транспортних мереж (TEN-T), транснаціональних осей. Європейський Союз ухвалив програму TRANS‑EUROPEAN TRANSPORT NETWORK POLICY (TEN-T), спрямовану на утворення окремої мультимодальної мережі, яка об’єднає наземний, морський, повітряний транспорт. Одночасно ЄС здійснює реалізацію 30 пріоритетних проектів (осей), частину з яких уже завершено.

 

Для України перспективним виглядає проект РР06: залізнична ось Ліон–Трієст‑Дівача / Копер‑Любляна–Будапешт–кордон України. Імовірно, коридор за проектом РР06 завершиться прикордонним переходом Чоп (Україна)–Захонь (Угорщина), тому слід ініціювати переговори з країнами-учасницями проекту щодо будівництва на українській території міжнародного логістичного центру для обслуговування інтермодальних перевезень у напрямку РФ, Казахстану, Китаю. У межах пункту перетину кордону на території України зосереджені потужні термінали, склади, перевантажувальні комплекси та інша транспортна інфраструктура, необхідна для комплексної обробки під митним контролем значних обсягів експортно-імпортних і транзитних вантажів.

 

Перспективним напрямом реалізації проекту РР06 виглядає підготовлений Україною разом із Словаччиною, Австрією і Росією міжнародний проект продовження колії шириною 1520 мм від Чопа до Відня територіями Словаччини та Австрії, а також будівництво колії шириною 1435 мм територією України на напрямках Мукачеве–Стрий–Львів, Вадул‑Сирет – Чернівці – Івано-Франківськ – Ходорів – Львів, Львів‑Мостиська‑ІІ, що дозволить залучити додаткові транзитні вантажопотоки за напрямами Румунія–Польща та Угорщина–Польща. Вказаний проект сприятиме інтеграції та розвитку співробітництва з країнами ЄС, зокрема Румунією, Угорщиною Польщею.

 

У співробітництві України з країнами ЄС на повітряному транспорті великого значення має реалізація положень Повітряного кодексу, що прийнятий Верховною Радою України у травні 2011 р. Він регламентує правові основи загальної діяльності на авіатранспорті, державного регулювання авіаційної галузі, використання повітряного простору України, що спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави і національної безпеки, процесу задоволення потреб суспільства та зокрема економіки країни у повітряних перевезеннях. Кодекс передбачає імплементацію до законодавства України вимог міжнародних організацій, зокрема щодо безпеки аеронавігації та захисту прав пасажирів. При цьому передбачається розділити авіацію на громадську та державну. Громадська, в свою чергу, поділяється на комерційну та авіацію загального призначення. Кодекс також містить порядок відшкодування збитків пасажирів від затримання рейсів або зміни маршрутів, умови перетинання державного кордону авіаційними засобами, визначає органи держави, що відповідають за функціонування авіаційного транспорту. Таким чином, можна стверджувати, що Повітряний кодекс України передбачає виконання вимог міжнародних організацій з повітряного транспорту, а саме: Об’єднаних авіаційних властей Європи (JAA), Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА), Європейської організації з безпеки аеронавігації (Євроконтроль), а також висновків і рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) про необхідність вдосконалення законодавства України за результатами аудиту, проведеного в 2008 р. Практика співробітництва у створенні Спільного авіаційного простору показує, що Україна має необхідні умови для виконання міжнародних вимог до складу та якості льотної техніки, кваліфікації пілотів, стану та повноти послуг, що надаються аеропортовими службами.

 

Україна як транзитна держава активно розвиває мережу мультимодальних транспортних коридорів з використанням водного (морського поромного сполучення) та залізничного сполучення у напрямах Північ-Південь та Захід-Схід. Так, за маршрутом Іллічівськ / Одеса‑Клайпеда, у напрямі МТК № 9, курсує контейнерний поїзд «Вікінг»[2], потужність якого дедалі зростає. З метою формування та організації руху поїздів комбінованого транспорту ведеться будівництво майданчиків для накопичення автопоїздів на станціях Київ-Ліски, Харків‑Ліски, Дніпропетровськ-Ліски.

 

У розвитку міжнародних вантажних перевезень у напрямі Балтійське‑Чорне море готові взяти участь представники Литви, Молдови, Азербайджану, Грузії, Сирії та інших країн. Туреччина і Сирія вже зацікавлені в контейнерних й контрейлерних перевезеннях транзитом через Україну власних товарів (у т.ч. широкого вжитку та побутової техніки). 

 

Довідково: Укрзалізницею з представниками АсМАП України (Асоціації міжнародних автомобільних перевізників) проводиться робота щодо розгляду можливостей організації перевезення автопоїздів за маршрутом: країни Західної Європи – Україна – Росія – Казахстан та у зворотному напрямку територією України з використанням руху поїзда «Ярослав» з подовженням його маршруту до російського кордону, який дозволить автоперевізникам та залізничникам зробити контрейлерні перевезення за вказаним напрямом економічно та технологічно привабливими.

 

Перспективним напрямом співробітництва України і ЄС є залучення додаткових обсягів транзитних вантажопотоків через територію України та розгалуження мережі МТК за рахунок нових напрямів руху (Європа‑Кавказ-Азія з розгалуженням автомобільної магістралі Будапешт‑Білгород-Дністровський‑Одеса з виходом на мостовий перехід через Керченську переправу на Південь Росії і на Кавказ), ТРАСЕКА (Великий шовковий шлях), Чорне море – Балтійське море з залученням додаткових вантажопотоків з Туреччини (у прямому напрямі) та Скандинавських країн (у зворотному напрямі), використання водних шляхів р. Дніпро та виходу через Волго-Донський напрям до Каспійського моря і участь у реалізації міжнародного транспортного коридору «Північ-Південь».

 

Збільшується пропускна спроможність каналу Дунай - Чорне море, відповідно, зростає вантажопотік, що сприяє з’єднанню Транс’європейської транспортної мережі з українською національною мережею та МТК № 7, що проходить через територію України. Восени 2010 р. було в повному обсязі завершено будівництво огороджувальної дамби (довжиною 2,73 км) морського підхідного каналу. Побудова дамби дозволила зменшити об’єми днопоглиблювальних робіт і, відповідно, витрати на утримання ходу. Це також стабілізувало величину прохідної осадки по ГСХ, що, у свою чергу, призвело до поліпшення показників роботи провідних портів українського Придунав’я. Так, за січень-червень 2011 р. обсяг переробки вантажів Ренійського порту збільшився на 35,2 % у порівнянні із аналогічним періодом 2010 р. Наприкінці 2010 р. зафіксовано рекорд з кількості проводок суден по українській частині ГСХ Дунай-Чорне море - за одну добу було проведено 19 суден, максимальною осадкою 5,5 м. Доведення глибин на ГСХ до проектних 7,2 м дозволить у подальшому збільшити кількість суднозаходів, а портам Ізмаїл та Рені – приймати великотоннажні судна.

 

Україна отримує фінансову і технічну допомогу від ЄС для підтримки реалізації засад розвитку національної транспортної галузі. Першим віце-прем’єр-міністром – Міністром економічного розвитку і торгівлі України А. Клюєвим підписані Угоди між Урядом України та Європейською Комісією про фінансування трьох програм щодо надання Україні допомоги з боку Євросоюзу: програма «Підтримка впровадження транспортної стратегії України» (65 млн євро); програма «Підтримка реалізації Стратегії національної екологічної політики України» (35 млн євро); програма «Твіннінг і технічна допомога для підтримки Європейської політики сусідства» (16 млн євро). Угоди передбачають виділення Україні ресурсів на безоплатній та безповоротній основі.

 

Загальною метою реалізації програми «Підтримка впровадження транспортної стратегії України» є впровадження стратегічних пріоритетів розвитку транспортної галузі, зміцнення співпраці Україна – ЄС щодо пріоритетів, визначених Порядком денним Договору про Асоціацію Україна – ЄС та іншими двосторонніми угодами. Підтримка ЄС спрямована на реформування транспортного сектору України, зокрема, залізничного, покращення безпеки на автошляхах, в авіапросторі та судноплавстві, зростання транспортних потоків через Україну та приведення до міжнародного рівня законодавства транспортної галузі. Кошти надходитимуть до 2014 р. 4 траншами. Фіксована сума, яку Україна отримає впродовж 4 років, становить 27 млн євро, решту 38 млн євро буде отримано за умови виконання українською стороною індикаторів-показників, за допомогою яких визначається прогрес у досягненні цілей, визначених програмою для кожного року. Очікується, що перший транш у розмірі 12 млн євро надійде вже восени 2011 р.

 

Одним з ключових засобів підтримки механізму адаптації законодавства України в галузі ринку транспортних послуг до норм і стандартів ЄС є поширення використання інструменту Твіннінг (Twinning) (підтримка розвитку та удосконалення системи підготовки державних службовців в Україні). Так, у червні 2011 р. завершилася реалізація проекту «Гармонізація законодавчих норм та стандартів України з законодавчими нормами та стандартами ЄС у сфері цивільної авіації». Певною мірою сприяють розвитку транспортної галузі також реалізація в Україні інших програм технічної допомоги ЄС, зокрема: INOGATE (Interstate Oil and Gas Transport to Europe) – Міждержавна програма постачання нафти та газу до Європи; IBPP (Institution Building Partnership Programme) – Програма Тасіs з партнерства в інституційному розвитку; СВС (Cross-Border Co-operation Programme) - Програма прикордонного Співробітництва.

 

Україна бере активну участь у діяльності європейських організацій, що визначають напрями розвитку міжнародного економічного співробітництва та механізми взаємодії між країнами, у тому числі у сфері транспорту: Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ), що працює у складі Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (OECD), а також Комітетів Європейської Економічної Комісії ООН (Комітету по транспорту та Підкомітету по внутрішньому транспорту по інтермодальним перевезенням та логістиці, а також Комітету по торгівлі у складі Центру з питань спрощення і модернізації процедур торгівлі і електронного бізнесу (CEFACT)); Європейського агентства залізниць (ERA), Євразійської транспортної конференції (MCAТ) тощо.

 

Водночас, відчутними чинниками, що гальмують процес розвитку співробітництва між Україною та ЄС, є наступні:

  • законодавство України є недосконалим (у співставленні з законодавством країн ЄС) у сфері митного, податкового, інвестиційного регулювання;
  • українські та іноземні (зокрема з країн ЄС) перевізники знаходяться в нерівних умовах конкуренції, які обумовлені відсутністю необхідності в отриманні віз для в’їзду на територію України, у тому числі під час здійснення транзитних перевезень із/в треті країни їм не потрібен дозвіл;
  • оновлення парку рухомого складу українських перевізників відбувається повільно, зокрема, через високі процентні ставки за кредитами банків для вітчизняних перевізників (у липні 2011 р. середньозважена відсоткова ставка у річному обчисленні становила 14,4 %[3] тоді як, наприклад, країни ЄС надають кредити у середньому під 8,0 % річних[4]), низькі обсяги українського виробництва вантажних автомобілів, здатного задовольнити потребу перевізників (у 2010 р. 91,9 % внутрішньої потреби задовольняли імпортовані вантажні автомобілі);
  • не завершено процес підготовки та впровадження нормативно‑правових актів у сфері приватизації, державно-приватного партнерства під час будівництва та передачі об’єктів транспортної інфраструктури у концесію;
  • незадовільним є технічний стан рухомого складу залізниць, низький рівень якості та швидкості перевезень;
  • низькою є активність у реалізації в Україні проектів з будівництва швидкісних доріг (залізничних, автомобільних), у т.ч. платних, впровадження та розвитку мультимодального транспорту і логістики.

 

Новим чинником, що впливатиме на конкурентоспроможність українських перевізників, слід вважати ухвалення Європарламентом 7 червня 2011 р. у м. Страсбург рішення щодо стягнення з вантажних автомобілів на дорогах країн ЄС додаткових зборів за забруднення довкілля та шум, від яких звільняють до 1 січня 2014 р. вантажівки стандарту EURO V і до 1 січня 2018 р. вантажівки стандарту EURO VI. Таким чином, у подальшому посилюватиметься конкуренція між українськими та європейськими перевізниками.

 

Рекомендації

Налагодження тісного міжнародного економічного співробітництва України з країнами ЄС у транспортній сфері дозволить забезпечити прискорення інтеграції видів українського транспорту до європейської та світової транспортної системи, впровадження принципів європейської транспортної політики в Україні. Транспорт як інфраструктурна галузь має розвиватися випереджальними темпами, що сприятиме укріпленню зовнішньоторговельних зв’язків України, її територіальному розвитку, залученню транзиту, збільшенню обсягів валютних надходжень, оптимізації товаропотоків. Фокусами співробітництва України з країнами ЄС у реалізації потенціалу транспортної системи України мають бути наступні.

 

1.  Розвиток і удосконалення вітчизняного законодавства у сфері транспорту, адаптація законодавчого поля України до законодавства ЄС, що потребує:

  • розроблення Міністерством інфраструктури України «Програми розвитку видів транспорту та логістики на 2011-2015 рр.», яка б, зокрема, враховувала завдання утворення в Україні мережі логістичних центрів та інституту операторів мультимодальних перевезень з перерозподілом правової відповідальності між усіма учасниками логістичного процесу;
  • доопрацювання Укрзалізницею спільно з Міністерством інфраструктури України проекту Закону України «Про особливості реформування залізничного транспорту», спрямованого на створення умов та стимулів для модернізації, оновлення рухомого складу залізниць; підвищення якості та швидкості перевезень, рівня комфорту з обслуговування пасажирів; поетапне розмежування пасажирського та вантажного залізничного руху;
  • доопрацювання Державною службою автомобільних доріг України спільно з Міністерством інфраструктури України проекту Закону України «Про швидкісні автомобільні дороги», зокрема, визначення у ньому необхідних умов та дійових механізмів залучення коштів на фінансування будівництва швидкісних автомобільних доріг, а також врегулювання питань взаємодії учасників з міжнародними фінансовими організаціями, банками, приватними інвесторами;
  • прийняття Державної цільової економічної програми розвитку автомобільного транспорту, у якій, на підставі схваленої КМУ у серпні 2011 р. (Розпорядження № 732-р) Концепції, зосередити увагу на прискоренні процесу оновлення автотранспортного парку шляхом нарощування обсягів випуску вітчизняними підприємствами автомобільної техніки для вантажних і пасажирських перевезень з урахуванням європейських вимог до їх економічності й екологічності, та шляхом лізингу;
  • внесення змін до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», передбачивши поетапну передачу частини функцій виробничої та господарської діяльності морських портів, залізниць, аеропортів приватним інвесторам.

 

2.  Розвиток митних технологій, інформаційних систем, інфраструктури транзитних перевезень, що прискорить формування багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця». Для цього Кабінету Міністрів України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству фінансів України, Державній митній службі України необхідно:

  • - привести митне законодавство у відповідність до вимог Конвенції про спрощення й гармонізацію митних процедур (Кіотської конвенції), Конвенції про спільну транзитну процедуру;
  • - впроваджувати принцип «єдиного вікна» при митному оформленні імпорту, експорту і транзиту в Україні;
  • - використовувати рекомендації та стандарти ЄЕК ООН, Всесвітньої митної організації та інших організації для спрощення та гармонізації потоків інформації, документів і елементів даних.

 

3.  Створення уніфікованої системи національних правил організації змішаних схем перевезень транзитних вантажів за участі морського транспорту, залізничних шляхів, автомобільного транспорту. Йдеться про здійснення поступового переходу до впровадження визнаних у світі транспортно-технологічних і транспортно-логістичних схем, для чого слід прийняти Закон України «Про змішані (комбіновані) перевезення» як основний документ, що визначатиме правові й організаційні засади впровадження комбінованих перевезень в України.

 

4. Процес інтеграції України до ринку транспортних послуг ЄС потребує капітальних інвестицій, тому слід розвивати державно-приватне партнерство за участю провідних європейських компаній шляхом утворення спільних підприємств на території морських торгових портів та аеропортів, розвитку механізмів концесій, укладання договорів про спільну діяльність, лізингу та інших. Перспективним може стати співробітництво з країнами, які мають значний досвід і відповідну спеціалізацію на європейському ринку транспортних послуг, а саме із:

Францією - щодо будівництва швидкісних автомобільних та залізничних доріг, з використанням вагонів з нахиленим корпусом;

Туреччиною - у сфері залізничного транспорту, будівництва метрополітену, морського та річкового транспорту і авіації. Слід залучати турецькі інвестиції у транспортно-дорожню галузь при підготовці та проведенні в Україні Євро-2012, зокрема, для участі в реалізації проектів будівництва та експлуатації великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва на умовах концесії і нової автомобільної дороги Львів‑Краковець, а також будівництва пасажирського вокзального комплексу на станції Дарниця в м. Києві (ІІ черга);

Бельгією - у напрямі розвитку причалів з перевантажувальною технікою та контейнерних терміналів МТП Одеса та Іллічівськ за участю компаній порту Антверпен, який є одним з найбільших портів світу;

Австрією - щодо спільного розвитку круїзних маршрутів суднами ріка‑море, будівництва швидкісних залізниць та тунелів;

Румунією, Болгарією та Грецією – з використання поромних переправ для збільшення обсягів транзиту у напрямку Балтійських портів;

Польщею, Литвою, Латвією, Німеччиною, Швецією та Фінляндією, Білоруссю, Російською Федерацією - щодо подальшого розвитку комбінованого поїзду «Вікінг» та «Ярослав», а також щодо пошуку та втілення нових проектів.

 

Відділ секторальної економіки

(О. Собкевич, О. Ємельянова)



[1] Уніан Транспорт від 12.03.2010 р. № 10 (188), С. 12

[2] Поїзд комбінованого транспорту «Вікінг» почав роботу в 2003 р. Загальна довжина його маршруту складає 1733 км. Поїзд проходить через Україну, Білорусь і Литву і сполучає ланцюг морських контейнерних і контрейлерних ліній Балтійського регіону з аналогічною системою Чорного, Середземного і Каспійського морів. Поїзд "Вікінг курсує по маршруту Іллічівськ (Україна) —Мінськ (Білорусь) —Клайпеда (Литва).

[3] Бюлетень Національного банку України № 9/2011 (222) /Електронний ресурс/ http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Buleten/2011/bull_09-11.pdf

[4] http://iformatsiya.ru/tabl/26-minimalnaya-kreditnaya-stavka-kommercheskix-bankov.html




читайте також:


«Напрями підвищення ефективності функціонування малих форм господарювання в аграрному секторі України». Аналітична записка
"Боргова політика України: щодо зростання ризику дефолту". Аналітична записка
"Біткоін та інші криптовалюти: ризики та перспективи використання в Україні". Аналітична записка
"Напрями та завдання інноваційної політики у промисловості у контексті формування національної інноваційної системи України". Аналітична записка
"Пріоритетні напрями та завдання завершення земельної реформи в Україні". Аналітична записка