"Щодо підвищення ефективності господарювання аграрних формувань". Аналітична записка



Анотація

В аналітичній записці охарактеризовано сучасну структуру аграрного сектору України, розкрито особливості господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, фермерських та особистих селянських господарств населення. Запропоновано заходи державної політики, реалізація яких сприятиме підвищенню економічної ефективності господарювання аграрних формувань.


ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ В УКРАЇНІ 

 

Світові тенденції щодо зростання попиту на сільськогосподарську продукцію, а також високий рівень забезпеченості трудовими та природно‑кліматичними ресурсами України спонукають до прискорення реформування агропромислового комплексу і нарощування виробництва високоякісних і доступних продуктів харчування. При цьому розвиток вітчизняного АПК значною мірою залежить від ефективності організаційно‑правових форм сільськогосподарського землекористування.

 

У 2010 р. в Україні виробництвом сільськогосподарської продукції займалося 56 тис. аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання (включаючи фермерські господарства), які використовували 21,6 млн га сільськогосподарських угідь, з яких орендовані становили 19,4 млн га або майже 90 %. Структура використання сільгоспугідь (рис. 1) свідчить, що найбільшу площу земель обробляють господарські товариства (49,1 %) - спадкоємці колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), які, в свою чергу, були створені в результаті реформування колгоспів та радгоспів.

 

agroЗбільшити

 

Рис. 1. Структура використання сільгоспугідь сільськогосподарськими підприємствами в Україні у 2010 р.*

*Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

 

Більшість сільгосппідприємств мають невелику площу землекористування. У 2010 р. налічувалось 28454 сільськогосподарських підприємств з площею сільськогосподарських угідь до 50 га, що становить 50,3 % загальної їх кількості (рис. 2). Середня площа сільськогосподарських угідь цієї групи підприємств становила 161,6 га. Ці підприємства в цілому використовували 646,3 тис. га сільськогосподарських угідь.

 

agroЗбільшити

 

Рис. 2. Питома вага сільськогосподарських підприємств за площею угідь у загальній кількості сільгосппідприємств в Україні у 2010 р.*

*Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

 

Разом з тим, у 309 сільськогосподарських підприємствах (0,5 % від загальної їх кількості) використовувалось по 7000 га і більше сільгоспугідь Ці підприємства в цілому використовували 18,3 % загальної площі сільськогосподарських угідь. З одного боку, збільшення площі землекористування аграрних формувань сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарської діяльності, адже на великих площах можна більш раціонально використовувати земельні ресурси, підвищити культуру землеробства та впроваджувати новітні досягнення науково-технічного прогресу. З іншого ж – найчастіше такі землекористувачі не зацікавлені у розвитку соціальної інфраструктури сільських територій, де розташовані земельні площі, і працевлаштуванні місцевих жителів. Крім того, загрози значної концентрації землі у власності крупних господарюючих суб’єктів (агрохолдингів) полягають у монополізації окремих сегментів аграрного ринку; нехтуванні заходами щодо охорони земель та збереження родючості ґрунтів; переважанні вирощування високорентабельних, експортоорієнтованих культур та монокультур переважно зернової та олійної груп, виробництво яких легко піддається механізації; відмові від виробництва трудомістких, зокрема овочевих культур.

 

Переважаючою організаційно-правовою формою господарювання на селі є фермерські господарства, частка яких у загальній чисельності становить 73,8 % (рис. 3).

 

agroЗбільшити

 

Рис. 3. Кількість діючих сільськогосподарських підприємств за різними організаційно-правовими формами господарювання в Україні у 2010 р. *

*Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

 

На 1 січня 2011 р. налічувалось понад 41,5 тис. фермерських господарств, у власності та користуванні яких перебувало 4,3 млн га сільгоспугідь, з них 4,2 млн га ріллі. Середній розмір фермерських наділів у 2010 р. становив 103,3 га.

 

Нині обліковується 4,3 тис. фермерських господарств (10,4 % їхньої загальної кількості), які взагалі не мають сільськогосподарських угідь. 74,4 % фермерських господарств за розмірами землекористування є дрібними і мають до 100 га сільськогосподарських угідь кожне. 712 фермерських господарств (1,8 %) використовують від 1000 до 4000 га сільгоспугідь кожне. Лише 58 фермерських господарств країни (0,1 %) мають землекористування, які перевищують 4000 га кожне.

 

У 2010 р. 84,8 % валової продукції фермерських господарств становила продукція рослинництва. Понад 60 % посівних площ фермерські господарства використовували для вирощування зернових культур. Картопля, овочі та продовольчі баштанні культури культивуються ними менш ніж на 0,9 % посівних площ. Близько 25 % посівної площі фермерами було відведено під посіви соняшнику (тоді як науково рекомендована насиченість посівних площ соняшником, наприклад, для степової зони країни не повинна перевищувати 12 %). Причому соняшник фермери розміщують на своїх полях через кожні 3-4 роки, замість рекомендованих 7 років.

 

Слід відмітити, що проектом Закону України «Про ринок земель» передбачено заборону на купівлю земель сільськогосподарського призначення іноземцями та вітчизняними юридичними особами; головними учасниками ринку визначено фізичних осіб, фермерів та державу. Таким чином, основною формою підприємницької діяльності на селі стають фермерські господарства. Разом з тим, історичний вітчизняний та світовий досвід переконує, що основою забезпечення продовольчої безпеки держави є крупнотоварне виробництво, якого можна досягти за умов об’єднання фермерських господарств у кооперативи.

 

Аналіз основних показників економічної діяльності сільськогосподарських підприємств (без фермерських господарств) за 2008-2010 рр. (Додаток) свідчить, що для всіх видів підприємств за цей період характерне збільшення чистого доходу від реалізації сільськогосподарської продукції та послуг, що пояснюється сприятливою ринковою кон’юнктурою та зростанням цін на сільськогосподарську продукцію. Водночас, зростає собівартість продукції сільського господарства через негативну тенденцію останніх років щодо підвищення цін на паливно‑мастильні матеріали, добрива, насіння та техніку. За аналізований період у всіх видах сільгосппідприємств зменшилась чисельність працівників. Значною мірою це пов’язано із удосконаленням техніко‑технологічних операцій щодо виробництва продукції та автоматизації окремих виробничих процесів, що призводить до зменшення потреб у працівниках. Такі процеси характерні для крупних фінансово стійких підприємств, які мають можливості впроваджувати у практику господарювання новітні науково-технічні розробки.

 

Переважна більшість сільськогосподарських підприємств фінансово не спроможна запроваджувати нові технології й нині широко використовує у виробничих процесах ручну працю, яка є фізично важкою і не вимагає від працівників високої кваліфікації. Відповідно низьким є рівень оплати праці (у 2010 р. середньомісячна заробітна плата у сільськогосподарському виробництві була на рівні 1430 грн, тоді як у середньому в Україні – 2239 грн), що призводить до відтоку робочої сили до інших секторів економіки.

 

Серед сільськогосподарських підприємств найбільшого поширення на селі одержали господарські товариства. І хоча останнім часом їх загальна кількість поступово зменшується (з 5062 до 4956 од. протягом 2008‑2010 рр.), вони залишаються потужними «гравцями» на аграрному ринку, оскільки певною мірою зберегли ресурсну базу КСП, що дозволяє їм вести прибуткове господарювання. Натомість, високий рівень зношеності матеріально-технічної бази, а також застарілість основних фондів призводять до значних простоїв техніки через поломки та втрати при збиранні й зберіганні урожаю, що в кінцевому підсумку відображається на собівартості виробництва продукції, яка у 2010 р. була найвищою серед інших сільськогосподарських підприємств.

 

Зростання привабливості ведення аграрного бізнесу (особливо вирощування високорентабельних сільськогосподарських культур) веде до збільшення кількості приватних підприємств. Площа землекористування у цих підприємствах за 2008-2010 рр. зросла на 1,8 %, прибутки від реалізації продукції збільшились у 2,4 разу, а частка прибуткових підприємств досягла у 2010 р. 82,1 % загальної кількості приватних сільськогосподарських підприємств. Проте приватні підприємства надають перевагу відокремленому веденню господарської діяльності, їх об’єднання не відбувається.

 

Як наслідок, залишається нереалізованим потенціал сільськогосподарської кооперації в Україні. За період 2008-2010 рр. при збільшенні чистого доходу від реалізації сільгосппродукції загальна кількість виробничих кооперативів, чисельність, та площа сільгоспугідь в їх обробітку знижуються. Водночас максимальні переваги кооперації для товаровиробників розкриваються в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (переробних, заготівельно-збутових, постачальницьких, сервісних). Такі кооперативи дозволяють виробникам сільгосппродукції збільшувати доходність власного виробництва, користуючись послугами, що надає кооператив. Крім економічної функції, обслуговуючий кооператив виконує ще й соціальну, оскільки за бажанням учасників може частину коштів спрямовувати на поліпшення соціальної інфраструктури села.

 

В Україні існує окремий вид виробників сільськогосподарської продукції – особисті селянські господарства (ОСГ), які займаються сільськогосподарською діяльністю як підсобним видом внаслідок давніх традицій українського селянства. У 2010 р. кількість особистих селянських господарств становила 4 млн 540 тис. із середньою площею земельних ділянок 1,47 га, з яких 0,19 га використовується для будівництва та обслуговування житлового будинку. Лише 5,2 % господарств мають у приватній власності сільськогосподарську техніку.

 

При цьому низький рівень прибутковості виробництва окремих видів продукції (насамперед, тваринницької) сприяв перерозподілу структури утримання та виробництва продукції (особливо ВРХ) на користь господарств населення, що є вкрай негативним явищем з точки зору забезпечення продовольчої безпеки держави, оскільки ОСГ не спроможні виробляти товарну сертифіковану продукцію високої якості. Так, селянські господарства утримують 2454,2 тис. голів ВРХ (54,6 % від загальної кількості поголів’я, що утримується у цілому по Україні), у т. ч. 1727,3 тис. голів корів (65,6 %) і 3319,3 тис. голів свиней (41,7 %). У господарствах населення також зосереджено виробництво плодово-ягідної та овоче-баштанної продукції: у 2010 р. ними вироблено 97,4 % картоплі, 90,2 % баштанних культур, 88,1 % овочів та 83,6 % плодів і ягід.

 

Головна особливість господарств населення полягає у тому, що вони не є юридичними особами. Так, Законом України «Про особисте селянське господарство»[1] визначено правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства – особливого виду господарської діяльності, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. І, хоча даним Законом визначено, що діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до підприємницької, право реалізації сільськогосподарської продукції та надання послуг робить ОСГ певного роду бізнесовими структурами.

 

Вітчизняні аграрні формування мають значний потенціал для підвищення ефективності господарської діяльності та нарощування виробництва сільськогосподарської продукції, оскільки в Україні у порівнянні з 15 країнами ЄС вартісний показник виробництва валової продукції на одиницю угідь сільськогосподарського призначення у 8 разів нижчий, а землемісткість - у 8 разів вища (табл. 1).

 

Таблиця 1

Ефективність використання сільськогосподарських угідь*

 

Країни

Валова продукція сільського господарства на 1 га сільгоспугідь, євро

Землемісткість,

га/1000 євро валової продукції

Україна

268,7

3,72

Євросоюз – 15 країн

2189,2

0,46

Німеччина

2442,6

0,41

Франція

2188,0

0,46

Чехія

899,0

1,11

Польща

783,9

1,28

Болгарія

685,1

1,46

*Джерело: Удосконалення земельних відносин в аграрній сфері: Наукова доповідь / Трегобчук В.М., Скурська Н.М., Яровий В.Д., Прадун В.П. – К.: Об’єднаний ін-т економіки, 2004. – С. 42.

 

Рекомендації

Підвищення ефективності господарювання аграрних формувань передбачає формування сприятливого середовища для повноцінного розвитку всіх організаційно-правових форм сільськогосподарського землекористування, що дозволить найповніше реалізувати соціально-економічний потенціал вітчизняного агропромислового комплексу як для забезпечення продовольчої безпеки країни, так і для розвитку сільських територій. Стратегічними напрямами підвищення ефективності господарювання агарних формувань мають бути наступні.

 

1.  Урегулювання суттєвих питань діяльності особистих селянських господарств, сприяння розвитку їх кооперативних об’єднань шляхом:

- визначення правового статусу ОСГ, які здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції з метою її подальшої реалізації, та домашніх (підсобних) селянських господарств, які виробляють продукцію для власного споживання і реалізовують лише її надлишки, шляхом внесення відповідних змін до Закону України № 742-IV вiд 15.05.2003 р. «Про особисте селянське господарство»;

- стимулювання розвитку кооперативів ОСГ шляхом організації консультаційних послуг сільському населенню з питань розвитку та функціонування сільськогосподарських кооперативів, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи членам ОСГ щодо конкурентних переваг впровадження їх діяльності у складі кооперативів;

- передбачення у Державному бюджеті на 2012 р. і подальші роки фінансування для підтримки процесів трансформації ОСГ у фермерські господарства.

 

2.  Підвищення ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств, що потребує:

- посилення контролю з боку Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, Державної екологічної інспекції, Державної служби охорони родючості ґрунтів за виконанням сільськогосподарськими підприємствами вимог Закону України № 962-IV вiд 19.06.2003 р. «Про охорону земель» щодо раціональної організації сівозмін та екологічних вимог;

- недопущення надвисокої концентрації земель у власності чи користуванні окремих сільськогосподарських підприємств, для чого слід встановити максимум щодо площі земель, які можуть бути орендовані одним підприємством, шляхом внесення відповідних змін до Закону України №  61‑XIV вiд 06.10.1998 р. «Про оренду землі»;

- надання державних гарантій та запровадження пільгового довгострокового кредитування сільськогосподарських товаровиробників при придбанні ними сільськогосподарської техніки, зберіганні та транспортуванні продукції до кінцевого споживача;

- організація і проведення Міністерством аграрної політики і продовольства України спільно з Національною Академією аграрних наук України тематичних занять, спеціалізованих курсів по оволодінню нової техніки та технологій виробництва сільськогосподарської продукції для працівників сільгосппідприємств; 

- сприяння організації на регіональному рівні системи професійної підготовки (у сферах аграрного виробництва та економіки агробізнесу) в професійно-технічних училищах і технікумах агропромислового комплексу, стажування в базових, найбільш успішних аграрних господарствах.

 

3.  Сприяння розвитку фермерських господарств сімейного типу, що передбачає:

- розроблення Міністерством аграрної політики і продовольства спільно з Національною Академією аграрних наук України Програми підтримки розвитку конкурентоспроможного фермерства;

- стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції, яка має важливе значення для забезпечення продовольчої безпеки держави (овочевої продукції, продукції тваринництва) шляхом надання фермерам та кооперативам фермерів державних дотацій (у обсягах, що не перевищують гранично допустимі угодами щодо членства України в СОТ), пільгового кредитування, державних закупівель такої продукції;

- проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи органами місцевого самоврядування щодо переваг об’єднання фермерів та створення обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів шляхом організації відповідних семінарів, навчальних курсів для обміну досвідом між фермерами щодо ефективності ведення сільськогосподарської діяльності не самостійно, а у складі об’єднання.

 

4. Прийняття Закону України «Про ринок земель», який сприятиме формуванню оптимальної спеціалізації та концентрації виробництва сільськогосподарських формувань, що здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в конкретному регіоні, через першочерговість права на оренду ними сільськогосподарських угідь, а також їх викупу у разі зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

 

Відділ секторальної економіки

(О. Собкевич, В. Русан, А. Юрченко, В. Скороход)

 

Додаток

Загальні характеристики сільськогосподарських підприємств за 2008-2010 рр.*

 

agroЗбільшити

 

*Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

 



[1] Закон України «Про особисте селянське господарство» // Голос України. – 2003. – № 112. – 19 черв.




читайте також:


«Забезпечення ефективності здійснення запозичень в системі управління державним боргом України». Аналітична записка
«Розвиток середньострокового бюджетного планування як запорука зміцнення фінансової безпеки в процесі економічного відновлення». Аналітична записка
«Безпековий вимір фіскальної політики в процесі реінтеграції окупованих територій та підтримки ВПО». Аналітична записка
«Стратегічні засади грошово-кредитної політики на середньострокову перспективу». Аналітична записка
“Модернізація механізмів фінансового контролю та аудиту як складових антикорупційної політики”. Аналітична записка